Словарь української мови
Борис Грінченко
Ч
чіпець
Берлін: Українське слово, 1924

Чіпе́ць, пця́, м. 1) = Чепець 1. Русую кісоньку під чіпець. Грин. III. 548. Сидить дівка в темниці, шиє чіпець без ниці. Ном. заг. № 145. 2) = Чепчик 3. В чіпці уродився, а на посторонку згине. Ном. № 4091. 3) = Чепець 4. О. 1862. V. Кух. 39.