Словарь української мови (1924)/чепчик

by Борис Грінченко

◀ чепуруха

Словарь української мови Борис Грінченко Ч чепчик

черв ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Че́пчик, ка, м. 1) = Чебчик. Левиц. Пов. 97. Мил. М. 32. 2) Ум. отъ чепець. 3) Сорочка, въ которой иногда родится ребенокъ. (КС. 1893. VII. 76) или животное. (Богод. у.).