Словарь української мови (1924)/чудувати

by Борис Грінченко

◀ чудотворник

Словарь української мови Борис Грінченко Ч чудувати

чудуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Чудува́ти, ду́ю, єш, гл. Удивляться. Ціле місто чудує з нас. Левиц. I. 287. Привозе він його (змія) у своє царство, — всі на його чудують. Мнж. 34. Ото чудуватимуть, як виглядять, що на спині в собаки різка прив'язана. Черк. у.