Словарь української мови (1924)/чудотворник

Словарь української мови
Борис Грінченко
Ч
чудотворник
Берлін: Українське слово, 1924

Чудотво́рник, ка, м. Книга, въ которой разсказаны чудеса святыхъ. Брат узяв чудотворник у руки та читав коло стола на голос, бо неня дуже любили слухати, як він читає. Федьк. Пов. 15.