Словарь української мови (1924)/чистити

by Борис Грінченко

◀ чистина

Словарь української мови Борис Грінченко Ч чистити

чиститися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Чи́стити, щу, стиш, гл. 1) Чистить. Зайду до тії кринички, що я чистила. Рудч. Ск. II. 57. Не чисть мене до живого, то збавлю тебе од всього злого. Ном. № 282. 2) Бить, колотить. Почала… гостей чистити. Мнж. 71.