Словарь української мови (1924)/чик

by Борис Грінченко

◀ чий

Словарь української мови Борис Грінченко Ч чик

чика ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Чик, ка, м. Пт. Lanius, сорокопутъ. Вх. Лем. 482.

II. Чик, меж. 1) Отъ чикати, — выражаетъ рѣзанье. О. 1862. IX. 119. 2) Выражаетъ прыганье (въ загадкѣ). Куций Степанко скрутився, звертівся, та й по хаті скаче — чик, чик! Ном. Заг. № 335.