Словарь української мови (1924)/часник
◀ часний | Словарь української мови Ч часник |
часниковий ▶ |
|
Часни́к, ку́, м. 1) Чеснокъ, Allium sativum L. Чуб. I. 110. ЗЮЗО. I. 111. Не їла душа часнику, то не буде й смердіти. Ном. 2) — га́дячий. Раст. Sedum acre. Шух. I. 22. Ум. Часничо́к.