Словарь української мови (1924)/часний
◀ часловець | Словарь української мови Ч часний |
часник ▶ |
|
Часни́й, а́, е́ 1) О работѣ: зависящій отъ времени, въ которое наиболѣе удобно дѣлать, напр. копати канаву — часна робота, такъ какъ для совершенія ея необходима хорошая погода, въ дождь копать нельзя. Лохв. у. 2) Своевременный (о родахъ). Часна дитина. НВолын. у.