Словарь української мови (1924)/ціпура

by Борис Грінченко

◀ ціпун

Словарь української мови Борис Грінченко Ц ціпура

ціпух ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ціпу́ра, ри, ж. 1) Большая палка. Сим. 226. Як між собою заведуться, то я й ціпуру покажу: ось я, кажу, вас помирю! ЗОЮР. I. 66. Добре разів кільки потяг ціпурою. Ном. № 11926. См. Ціпу́га. 2) Ув. отъ 1 ціп.