Словарь української мови (1924)/ціп

by Борис Грінченко

◀ цінькати

Словарь української мови Борис Грінченко Ц ціп

ціп! ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Ціп, па, м. 1) Цѣпъ для молотьбы хлѣба. За ціп та на тік. Ном. № 12854. Брехати — не ціпом махати. Ном. № 6815. 2) Ціпи́ в'яза́ти. Ссориться. Подол. г. 3) Ці́пом їхати. Ѣхать двумя лошадьми, вмѣстѣ впряженными, изъ которыхъ одна маленькая другая большая. Вх. Зн. 82. 4) Порода большихъ грушъ. Вх. Лем. 480. Ум. Ці́пик.