Словарь української мови (1924)/цілючий

by Борис Грінченко

◀ цілюрник

Словарь української мови Борис Грінченко Ц цілючий

цілющий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Цілю́чий, цілю́щий, а, е. Цѣлительный, цѣлебный. Рудч. Ск. I. 87. Добув води живучої і цілючої. Рудч. Ск. II. 82. Побризкала брата цілющою водою, і голова приросла до шиї. Грин. I. 103. Подробнѣе См. Зцілю́щий.