Словарь української мови (1924)/цурати

by Борис Грінченко

◀ цурання

Словарь української мови Борис Грінченко Ц цурати

цураха ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Цура́ти, ра́ю, єш, цура́тися, ра́юся, єшся, гл. Чуждаться кого, удаляться отъ кого. Не цурай мене, серце. Чуб. V. 256. Як здоров чоловік, то всяк його кохає, а при лихій годині і рід його цурає. КС. 1883. II. 469. Хоч і надів жупан, все не цурайся свитки. Ном. Цурався сіряка, а тепер і онучі радий. Ком. Пр. № 514.