Словарь української мови (1924)/цупко

by Борис Грінченко

◀ цупкий

Словарь української мови Борис Грінченко Ц цупко

цуприкувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Цу́пко, нар. 1) Крѣпко, сильно, туго, стѣснительно. Як цупко він нап'яв на плечі кобеняк. Греб. 376. Глядіть же, цупко прикрутіте, щоб він в шинок та не зайшов. Котл. Ен. I. 27. Вчора цупко п'яний був. Кв. Цупко захріп. Полт. І мене цупко узяла була холера. НВолын. у. Цупко стало у нас за ліс. Каменец. у. 2) Жестко, твердо. Цупко по мерзлому орати. Зміев. у.