Словарь української мови (1924)/церківця
| ◀ церківник | Словарь української мови Ц церківця |
церковний ▶ |
|
Це́рківця, це́рковця, ці, ж. 1) Ум. отъ церква. 2) мн. церковці. Родъ орнамента въ вышивкѣ. Гол. Од. 73. Colb. I. 49.
| ◀ церківник | Словарь української мови Борис Грінченко Ц церківця |
церковний ▶ |
|
Словарь української мови — Ц
церківця
Борис Грінченко
1924
Це́рківця, це́рковця, ці, ж. 1) Ум. отъ церква. 2) мн. церковці. Родъ орнамента въ вышивкѣ. Гол. Од. 73. Colb. I. 49.