Словарь української мови
Борис Грінченко
Ц
царинник
Берлін: Українське слово, 1924

Цари́нник, ка, м. Сторожъ „царини“. Лохв. у. Він був у нас царинником, доглядав царини, — щоб ніхто не шкодив. Новомоск. у.