Словарь української мови (1924)/хлопцювати
| ◀ хлоптати | Словарь української мови Х хлопцювати |
хлопцюга ▶ |
|
Хлопцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Быть въ отроческомъ возрастѣ, быть мальчикомъ. Тут він хлопцював, тут виріс і молодиком став. (Стрижев.). Як я ще хлопцював. О. 1862. IX. 63.