Словарь української мови (1924)/хвостати
| ◀ хворяти | Словарь української мови Х хвостати |
хвостатий ▶ |
|
Хво́стати, таю, єш и хвощу́, щеш, гл. 1) Ударять кнутомъ по воздуху. Та не хвостай даремне; пішов би до плугів і там хвостав би коло волів. Липов у. 2) О дождѣ: лить съ шумомъ. Ой єсть у полі а чорная хмара, і із тиєї хмари дрібний дощик хвоще, ой він же мні головку сполоще. Чуб. V. 1002.