Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хвицнути
Берлін: Українське слово, 1924

Хвицну́ти, ну́, не́ш, гл. Одн. в. отъ хвица́ти. Вона (кобила) його як хвицне! так, що йому і свічки у очах показались. Рудч. Ск. I. 7.