Словарь української мови (1924)/хвалитися

by Борис Грінченко

◀ хвалити

Словарь української мови Борис Грінченко Х хвалитися

хвалій ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Хвали́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Говорить, передавать, сообщать, разсказывать. Зайчик прибігав до їх та й хвалиться: ховайтеся, казала сестричка, бо він (кіт) прийде та й подушить нас. Рудч. Ск. I. 24. Була я у змія, хвалився він мені, що буде твоє царство воювати. Рудч. Ск. 2) Хвастаться. М'ясом хвалиться, а воно й юшки не їли. Посл. Хвалиться сова своїми дітьми: каже, що нема кращих дітей, як совині. Ном. № 9460. 3) Угрожать, обѣщать. Грин. III. 249. Ой чи била, чи не била — хвалилася бити. Мет. 117. Хвалиться знести всю шляхту й панство. К. ЦН. 256.