Словарь української мови (1924)/хвалити

by Борис Грінченко

◀ хвалетор

Словарь української мови Борис Грінченко Х хвалити

хвалитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Хвали́ти, лю́, лиш, гл. Хвалить, восхвалять. Мого свекорка гудять, а батенька хвалять. Мет. 125. Парубок так радіє та Бога хвалить, та панові дякує. Рудч. Ск. II. 9. Хвали́ти Бо́га. Слава Богу. Хвалить Бога, що ти приїхав, а то я тут турбувалась. Рудч. Ск. II. 142. Ти ж у мене, хвалить Бога, молода й хороша, як ягода. МВ. II. 64. Хвалить Бога милосердного, ні одного козака з війська не втеряли. АД. I. 189.