Словарь української мови (1924)/хабоття
| ◀ хабник | Словарь української мови Х хабоття |
хаботя ▶ |
|
Хабо́ття, тя, с. Хламъ, лохмотья. Мнж. 193. Усе викрадено з скрині, усе забрато, осталась сама негодня: то дране, то погане, — саме хабоття. Александров. у.