Словарь української мови
Борис Грінченко
У
учувати
Берлін: Українське слово, 1924

Учува́ти, ва́ю, єш, сов. в. учу́ти, учу́ю, єш, гл. Слышать, услышать, разслышать. Пусти уха меже люде, то чимало учуєш. Ном. № 6994. Вовк не вчув, що він сказав. Рудч. Ск. I. 6. Чи ти чула, моя ненько, чи ти не вчувала, що я в тебе під віконцем нічку ночувала? Грин. III. 392.