Словарь української мови (1924)/учепитися
| ◀ учепити | Словарь української мови У учепитися |
учерепити ▶ |
|
Учепи́тися, плю́ся, пишся, гл. 1) Зацѣпиться. Воли не стоять.... ярмом учепились. Г. Барв. 380. 2) — за. Ухватиться, схватиться за, прицѣпиться къ. Учепиться за поли. Стор. Як реп'ях той, учепиться за латані поли. Шевч. 242. Хоть же я молода дівчино, в полі заблужуся, — ти прийдеш жито зажинати, я за тебе вчеплюся. Мет. 3) Съ род. п., съ предл. до или безъ него. Пристать, привязаться. Найперше до Масі вчепилась: то ти, каже, вкрала. Св. Л. 183. Кого біда учепиться, того тримається і руками, і ногами. Ном. №2170. Учепився, як гріх села. Ном. № 2746. 4) Прорости и укорениться. Дарма, що зерно зверху не гаразд заволочено, а підуть дощі, то воно вчепиться. Литин. у.