Словарь української мови (1924)/уцілити
| ◀ уцідити | Словарь української мови У уцілити |
уцілок ▶ |
|
Уці́лити, лю, лиш, гл. Попасть въ цѣль. А другая (куля) устрелила, у серденько уцілила. Нп. Де я мірю, там я вцілю. Гол. Так мені сим і вцілила в серце. Г. Барв. 382.