Словарь української мови (1924)/ухватити
◀ ухвалювати | Словарь української мови У ухватити |
ухватитися ▶ |
|
Ухвати́ти, чу́, тиш, гл. = Ухопити. Вовк ухватив дитину і несе. Рудч. Ск. II. 13. Біжить же він гайним пеклом, вхвативши смутку. Грин. III. 141.