Словарь української мови (1924)/утішно
| ◀ утішний | Словарь української мови У утішно |
утка ▶ |
|
Уті́шно, нар. Весело, радостно, пріятно. Їй любо було одкривати світ його очім, — утішно думати: з якою натоптаною головою виросте її онуча. Мир. ХРВ. 30. Втішно було мені добре слово почути. МВ. I. 23. Грає циган коломийки, втішно всі гуляють. Млак. 50.