Словарь української мови (1924)/утішний
◀ утішка | Словарь української мови У утішний |
утішно ▶ |
|
Уті́шний, а, е. Веселый, пріятный. Що то за втішні та швидкі тії харьківські молодиці. Стор. Такий утішний, гей би мене на сто коней посадив був. Федьк.