Словарь української мови (1924)/усипляти

by Борис Грінченко

◀ усипище

Словарь української мови Борис Грінченко У усипляти

усиплятися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Усипля́ти, ля́ю, єш, гл. Засыпать, заспать. Полягали й усі спати, а менший став вартувати. Менший братік не всипляє. Нп. Мати сина колихала, і день, і ніч не всипляла. О. 1862. V. 89. См. II. Усипати.