Словарь української мови (1924)/усипище

by Борис Грінченко

◀ усипати

Словарь української мови Борис Грінченко У усипище

усипляти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Уси́пище, ща, с. Сосудъ, помѣщеніе для сыпучихъ тѣлъ. Лебед. у. Ходили до його і в хату, і всяке всипище трусили, — так нічого не знайшли. Александров. у. Всипища у нас не багато, то ми й насипали жита на горищі. Павлогр. у. Оця діжка тільки на всипище й годяща. Богодух. у.