Словарь української мови (1924)/упіратися
| ◀ упірати | Словарь української мови У упіратися |
упірка ▶ |
|
Упіра́тися, ра́юся, єшся, сов. в. упе́ртися, упру́ся, ре́шся, гл. 1) Упираться, упереться. Де в стіні ямка, то там ногою упрусь. Стор. I. 258. 2) Упрямиться, заупрямиться, стоять, стать на одномъ. 3) Втискиваться, втиснуться, влазить, влѣзть. Лютий злодій впірається таки та й годі. Шевч.