Словарь української мови (1924)/уповатися
◀ уповати | Словарь української мови У уповатися |
уповзати ▶ |
|
Упова́тися, ється, гл. безл. Быть надеждѣ. Вповалося Павлу, що зітхне він легш у сім'ї. МВ. (О. 1862. I. 94).
◀ уповати | Словарь української мови Борис Грінченко У уповатися |
уповзати ▶ |
|
Словарь української мови — У
уповатися
Борис Грінченко
1924
Упова́тися, ється, гл. безл. Быть надеждѣ. Вповалося Павлу, що зітхне він легш у сім'ї. МВ. (О. 1862. I. 94).