Словарь української мови (1924)/умудрити

by Борис Грінченко

◀ умрець

Словарь української мови Борис Грінченко У умудрити

умудритися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Умудри́ти, рю́, ри́ш, гл. Сдѣлать разумнымъ, просвѣтить. Умудрив Господь твою сліпоту, то співай-же добрим людям. К. ЧР. 33. Та умудрив мене над злими, бо всюди твій закон за мною. К. Псал. 280.