Словарь української мови (1924)/умовлятися
| ◀ умовляти | Словарь української мови У умовлятися |
умовний ▶ |
|
Умовля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. умо́витися, влюся, вишся, гл. Уговариваться, уговориться, уславливаться, условиться. Дід з чортом, умовляючись, пішли поруч, як товариші. Стор. I. 108 Умовились (собака з вовком), що вовк ухопить у хазяїна дитину на жнивах. Ном.