Словарь української мови (1924)/укуріти
◀ укурити | Словарь української мови У укуріти |
укурювати ▶ |
|
Укурі́ти, рі́ю, єш, гл. Запылиться, задымиться. Камінюка нависла, вкуріла, а хатина тулиться під нею, як сирота під тинню. Св. Л. 213. Вкурів хліб дуже, а в мішку був. Канев. у.