Словарь української мови (1924)/укупі

by Борис Грінченко

◀ укупитися

Словарь української мови Борис Грінченко У укупі

укуплятися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Уку́пі, нар. Вмѣстѣ. Росли собі вкупі. Чуб. Укупі били ляхів, укупі терпіли всякі пригоди. К. ЧР. 71. Чи є що краще, лучче в світі, як укупі жити! з братом добрим добро певне познать, не ділити. Шевч. Ум. Уку́поньці, уку́почці, уку́пці. Сидівши вкупоньці, мовчали. Мкр. Г. 66.