Словарь української мови (1924)/укривати

by Борис Грінченко

◀ укривання

Словарь української мови Борис Грінченко У укривати

укриватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Укрива́ти, ва́ю, єш, сов. в. укри́ти, укри́ю, єш, гл. 1) Укрывать, укрыть, покрывать, покрыть. Ой візьми ж мій жупан синій да вкрий мене. Макс. Вкривав собі хату. Рудч. Ск. II. 92. Буду тою хустиною сідельце вкривати. Мет. 23. Дніпр укрили байдаки. Шевч. 56. Солов'ї, зозулі, райські птиці — та так і вкрили яблуньку. Чуб. 2) Защищать, защитить. Укрий, Покрово, від духа злого і чоловіка такого. Ном. 3) Покрывать, покрыть (что либо бывшее). А на мене молодую поговір, неслава. Прибудь, прибудь, мій миленький, покрий неславоньку! А мій милий прибуває, неславу вкриває. Грин. III. 623.