Словарь української мови (1924)/укидати
| ◀ укидання | Словарь української мови У укидати |
укидатися ▶ |
|
Укида́ти, да́ю, єш, сов. в. уки́нути, ну, неш, гл. Вбрасывать, вбросить. Волно Богу і зв'язавши в рай укинути. Ном. № 23. Вкинь мене в болото, а я тебе вберу в золото. Ном. № 10145. Уки́нути в темни́цю, в тюрму́. Посадить въ темницу, тюрьму. Ком. Р. I. 56. Ла́тку вки́нути. Положить заплату. ЗОЮР. II. 283. Горі́лки вки́нути или просто вки́нути. Выпить водки, выпить хмѣльнаго. ЗОЮР. Раз поприходили вони з весілля, обоє вкинувши. Г. Барв. 52. У го́лову собі́ вки́нути. Забрать себѣ въ голову, — кому — Вбить кому въ голову. Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? О. 1861. IV. 39. Уки́нути фука́. См. Фук. Мкр. Г. 61.