Словарь української мови (1924)/узорити
| ◀ узорець | Словарь української мови У узорити |
узоряти ▶ |
|
Узори́ти, рю́, ри́ш, гл. Увидѣть. Як узорив він свою милую, обнявся з нею, поцілувався. Чуб. II. 19.
| ◀ узорець | Словарь української мови Борис Грінченко У узорити |
узоряти ▶ |
|
Словарь української мови — У
узорити
Борис Грінченко
1924
Узори́ти, рю́, ри́ш, гл. Увидѣть. Як узорив він свою милую, обнявся з нею, поцілувався. Чуб. II. 19.