Словарь української мови (1924)/увірятися

by Борис Грінченко

◀ увіряти

Словарь української мови Борис Грінченко У увірятися

увіходити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Увіря́тися, ря́юся, єшся, сов. в. уві́ритися, рюся, ришся, гл. 1) Надоѣдать, надоѣсть, опротивѣть. А! вже він мені ввірився. Ном. Не ввірився ще йому світ. Стор. М. Пр. 3. Чи вже ж тобі катерга турецька не ввірилася? АД. I. 2) Довѣряться, довѣриться. З паном не дружи, жінці не ввіряйся, а чужих гостей не приймай. Ном. № 1196.