Словарь української мови
Борис Грінченко
У
увіряти
Берлін: Українське слово, 1924

Увіря́ти, ря́ю, єш, сов. в. увіри́ти, рю́, ри́ш, гл. — на ко́го. Довѣрять, довѣрить кому. Всі кріпко на її ввіряли: що було скаже — не минеться. О. 1862. VIII. 13.