Словарь української мови (1924)/увилювати
| ◀ увикати | Словарь української мови У увилювати |
увиляти ▶ |
|
Уви́лювати, люю, єш, сов. в. увиля́ти, ля́ю, єш, гл. Увиливать, увильнуть, ускользнуть. А вже ж тобі од того та не ввиляти, щоб старостам рушники не подавати. Мет. 124. В хазяйській роботі ввилює. Сим. 198.