Словарь української мови (1924)/убиватися

Словарь української мови
Борис Грінченко
У
убиватися
Берлін: Українське слово, 1924

Убива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. уби́тися, б'ю́ся, є́шся, гл. 1) Убиваться, убиться. Чи мені втопитись, чи з гори убитись. Нп. Чи ти, милий, впився, чи з коника вбився. Мет. 103. 2) Вбиваться, вбиться, вколачиваться, вколотиться, втыкаться, воткнуться, погружаться, погрузиться, войти. Як ударив, — так ніж у груди і вбився по колодочку. Над ним коник зажурився, по коліна в землю вбився. АД. I. 270. Як обірвався, то на три сажні у землю вбився. Мнж. 124. 3) — у що. Пріобрѣсти что. Хоч на гроші не розжився, так ув одежу вбився. Мнж. 164. Їм добре каятись, у гроші вбившись. К. Бай. 40. Ніяк Горбоносиха не спромоглася знов убитись у свині. Г. Барв. 417. У колодочки́, у пі́р'я вби́тися. Пріобрѣсти опереніе, опериться. Переносно о людяхъ: вырости. Не вспів ще в колодочки вбиться, а, бач, яке затинає! Він уби́вся в кри́льця. У него выросли крылья. Погодуй нас хоч трошечки, ой поки ми в крильця вб'ємося та в силочку вберемося. Нп. — в си́лу, в поту́гу. Пріобрѣсти силу, сдѣлаться сильнымъ. Я корюся, поки у силу та в потугу вб'юся. К. Бай. 58. — у сла́ву. Пріобрѣсти славу, прославиться. Він у славу вбився. К. Досв. 164. 4) Только несоверш. в. Сильно горевать, тосковать, кручиниться, убиваться. Рудч. Ск. II. 115. Десь моя ненька, десь моя старенька за мною вбивається. Нп. Чорнявая коханая по милому вбивається. Хата. 7.