Словарь української мови (1924)/убезпечати
| ◀ убезнека | Словарь української мови У убезпечати |
убезпечатися ▶ |
|
Убезпеча́ти, ча́ю, єш, сов. в. убезпечити, чу, чиш, гл. Увѣрять, увѣрить, обнадеживать, обнадежить, обезопашивать, обезопасить. А я тебе, мій Нечаю, не убезпечаю: держи коня, держи в сідлі для свого звичаю. Признайсь мені, дівчинонько, чи будеш, ти певна? Ой не буду, козаченьку, тебе вбезпечати. Грин. III. 198. Катерина й питає: „де ж дінем запорозьких козаків“? А він її убезпечив: „знайдуть, каже, де дітись“. О. 1862. V. 102.