Словарь української мови (1924)/убавляти
◀ убавити | Словарь української мови У убавляти |
убавлятися ▶ |
|
Убавля́ти, ля́ю, єш, сов. в. уба́вити, влю, виш, гл. 1) Задерживать, задержать долго. Дякуємо попонькові.... ой што нас не убавив, нагленько нас одправив. Гол. IV. 439. 2) Забавлять, забавить. Ой ти, матусю, і кужеля збавиш і моєї маленької дитини не вбавиш. Грин. III. 377.