Словарь української мови (1924)/тьма

by Борис Грінченко

◀ тьвахнути

Словарь української мови Борис Грінченко Т тьма

тьманий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Тьма, тьми, ж. 1) Тьма, мракъ. Одсунув віконце — у тьмі щось мріло. МВ. (6. 1862. I. 85). 2) Невѣжество. Чужі народи в тьмі зістались, не просвітив їх, не прославив. К. Псал. 326. 3) Множество. Колесниця божа дивна тьмами воїнства гобзує. К. Псал. Тьма-тьму́ща, тьма-те́мрява. Несмѣтное количество. Ном. № 7688. Та тамечки тьма-темрява усякої птиці; тьма-темрява черви кишить. А люду-люду — тьма темрява. Харьк. 4) Насѣк. Pyralis. Вх. Пч. I. 7.