Словарь української мови (1924)/туркотіти
◀ туркотіння | Словарь української мови Т туркотіти |
туркут ▶ |
|
Туркоті́ти, чу́, ти́ш, гл. = Туркотати. Голубка сивая да все туркотіла. Грин. III. 617. Послухавсь син, — мабуть густо та часто туркотіла жінка. Чуб. II. 434.