Словарь української мови (1924)/туркотати

Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
туркотати
Берлін: Українське слово, 1924

Туркота́ти, чу́, чеш, гл. 1) Ворковать. В лузі туркотала горлиця. Левиц. I. 113. 2) Ворчать. 3) Твердить одно и то же. 4) Стучать; барабанить. Щось гуркотит і туркотит. Гол. III. 464. Барабан туркоче. Мир. ХРВ. 145.