Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
турко
Берлін: Українське слово, 1924

Турко, ка, м. Названіе вола съ рогами, расходящимися съ основанія, а со средины загнутыми внутрь такъ, что концы ихъ почти сходятся. КС. 1898. VII. 45.