Словарь української мови (1924)/тупотати
| ◀ тупотання | Словарь української мови Т тупотати |
тупотіння ▶ |
|
Тупота́ти, чу́, чеш, гл. Топать, стучать ногами. Тупочуть коні. МВ. (О. 1862. III. 46). Об землю тупотав ногами. Котл. Ен. II. 19.
| ◀ тупотання | Словарь української мови Борис Грінченко Т тупотати |
тупотіння ▶ |
|
Словарь української мови — Т
тупотати
Борис Грінченко
1924
Тупота́ти, чу́, чеш, гл. Топать, стучать ногами. Тупочуть коні. МВ. (О. 1862. III. 46). Об землю тупотав ногами. Котл. Ен. II. 19.