Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
тулук
Берлін: Українське слово, 1924

Тулу́к, ка́, м. 1) Медвѣжонокъ, волченокъ. Вовчиха начинить тулуки. Медведиха ужеребила тулуки. Шух. I. 212. 2) = Тулун. О. 1862. V. Кух. 39.